Директора головного Одеського музею розміняли на власницю ресторану! - Мої статті - Каталог статей - Луганський край
Меню сайту
Форма входу
Категорії розділу
Мої статті [560]
Пошук
Наше опитування
За кого будете голосувати на парламентських виборах?
Всього відповідей: 160
Друзі сайту

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Каталог статей


Головна » Статті » Мої статті

Директора головного Одеського музею розміняли на власницю ресторану!

Директора головного Одеського музею розміняли на власницю ресторану!


Музейна спільнота починає захист екс-директора Одеського музею західного  східного мистецтва, якого хочуть замінити молодою рестораторкою без належної освіти і досвіду! Оприлюднюємо відкритого листа Володимира Островського.

Звертатись до Вас і займати Ваш час мене змушує остання подія у моїй біографії (не продовження контракту і звільнення з посади директора ОМЗіСМ), яка викликала в мене категоричне непогодження.

Нижче я виклав основні етапи своєї діяльності в музеї. Переконливо прошу ознайомитись і зробити свої висновки стосовно ефективності моєї роботи на посаді директора.

  Я, Островський Володимир Іванович, народився в Одесі в 1957 році.

1975 року після закінчення навчання в середній школі, вступив до філологічного факультету Одеського університету.

Після завершення навчання в університеті,  певний час працював у журналістиці, а 1982 року влаштувався на посаду молодшого наукового працівника Одеського музею західного і східного мистецтва. Через півтора року посів місце завідуючого відділом науково-просвітницької роботи музею.

1991 року вступив до української Академії мистецтв і архітектури (Київ) і 1995 року здобув диплом зі спеціальності «Мистецтвознавство».

В 1994 році я виграв грант у культосвітній програмі американського уряду (в царині створення інноваційних науково-освітніх програм з вивчення історії світового мистецтва для дітей і батьків – «Сімейний лекторій»). Відповідно до цієї програми я відбув півторамісячне стажування в Міннеапольському художньому музеї (Америка, штат Міннесота).

В 1996 році я здобув грант на ще одне місячне стажування за державною програмою «Засоби масової інформації і громадські зв’язки” і місяць стажувався у Філадельфії (США).

Після стажування повернувся до роботи в ОМЗіСМ, а також  підготував і почав читати для студентів факультету культурології Одеського політехнічного університету навчальні курси: «Історія релігії через призму мистецтва»; «Етика й естетика в європейській культурі».

Склав кандидатські іспити і зібрав матеріали для написання дисертаційного дослідження, присвяченого проблематиці українського мистецтва необароко в контексті світової культури.

2009 року дістав призначення на посаду директора музею.

Перед моїм призначенням ситуація в музеї була майже критичною. Почався капітальний ремонт, який відбувався повільно через брак коштів. Більшу частину експозиції західноєвропейського мистецтва довелося закрити, а картини помістити у фондосховище. Крім того, засоби спостереження і сигналізації в музеї застаріли і потребували повної заміни, а коштів на це також не було.

 Після сумнозвісної події – крадіжки з музею картини Караваджо «Поцілунок Іуди», всі твори з колекції західноєвропейського мистецтва були переміщені у фондосховище, а в зв’язку з ремонтом вікон у відділі мистецтва Сходу, довелося закрити і цю частину експозиції. Функціонували лише три виставкові зали.

 

 На спец.рахунку музею була від’ємна цифра - мінус 350 грн.

За перший рік діяльності на посаді директора вдалося зробити:

1.    Встановити нові системи сигналізації, вперше в історії музею влаштувати цілодобове відео спостереження за внутрішніми приміщеннями і зовнішнім периметром музейної споруди.

2.    Обладнати вікна першого і другого поверху захисними металевими решітками.

3.    Зробити низку резонансних виставкових проектів, щоб привернути увагу до музею одеситів і гостей міста, а також поповнити спец.рахунок. (В кінці року на спец. рахунку було вже 17 тисяч гривень).

4.    Своїми силами  вдалося провести профілактичний ремонт в залах відділу Сходу (циклювання підлоги, лакування паркету, фарбування тощо) і   в і д н о в и т и  експозицію східного мистецтва.

5.    Своїми силами було зроблено презентабельний вигляд трьох виставкових залів музею (аби сховати тріщини й відломи тиньку на стінах, їх обтягнуто декоративною тканиною), що дало змогу ще в більшій мірі розгорнути роботу по організації нових виставкових проектів, які поліпшували імідж музею.

6.    Для ефективної пропаганди діяльності музею було організовано музейний сайт www.oweamuseum.odessa.ua

Найбільшими здобутками подальшого періоду діяльності на посаді директора стало:

-         своїми силами вдалося відремонтувати і відновити (після 28-річної перерви) роботу музейної реставраційної майстерні;

-         завдяки розумінню і фінансовій підтримці голови Одеської облради Е.Л.Матвійчука вдалося вчасно  встановити нові ефективні системи обігрівання приміщень, і, таким чином, було усунуто реальну загрозу непоправного пошкодження полотен західноєвропейських художників XV – XIX ст. під час морозів в лютому 2012р.);

-         значно поліпшилася робота з упорядкування фондів музею, з вивчення шедеврів, що зберігаються в колекції. Зокрема, почалася копітка діяльність з дослідження картини «Портрет дожа», що приписується пензлю Тіціана;

-         для подальшого гарантованого захисту колекції від крадіжок, упорядковано роботу ключового господарства музею, за власний кошт придбано спеціальний сейф для музейних ключів замість колишньої дерев’яної скриньки;

-         завдяки системній роботі з меценатами й спонсорами, вдалося придбати спеціальний пилосос з насадками «антиквар», для знепилювання картин і скульптур, нове відеообладнання для більш ефективної роботи музейних лекторіїв;

-         вперше в історії музею почалося щорічне проведення резонансного проекту «Ніч у музеї»;

-         облаштовано для проведення концертів та інших заходів внутрішнє подвір’я музею;

-         директор музею влаштував 2 власних творчих благодійних концерти в подвір’ї музею, а зібрані кошти (8 тисяч грн.) та додаткові меценатські пожертви дали змогу своєчасно (восени 2012 р.) відремонтувати 2 світових «ліхтарі» загальною площею 36 кв. метри на даху споруди і уникнути обрушення стелі через замокання в залах французького і декоративного мистецтва;

-         за рахунок спонсорських пожертв вдалося також встановити захисне накриття над приямками підвальних вікон і убезпечити музей від подальшого замокання фундаментів;

-         також за рахунок спонсорської допомоги вдалося виготовити і встановити на вхідних дверях музею нові таблички українською і англійською мовами, а також розклад роботи.

  Отже, головні показники  2012 р. були такими:

 На спец. рахунку музею було закумульовано 130 тисяч грн., музей відвідало близько 40 тисяч осіб (перед призначенням мене на посаду річний показник відвідування у 2008 р. становив 21 124 особи).  Показник 2012р. є особливо виразний з огляду на те, що капітальний ремонт у музеї вже півтора року як призупинено через брак державних коштів.

  Особлива подія, що підвищує статусність ОМЗіСМ, була організована у листопаді 2012р. Завдяки моєму членстві в  Міжнародній музейній організації ICOM, та інтенсивній роботі з просування позитивного іміджу Одеського музею західного і східного мистецтва, вдалося досягнути домовленості про   д а р у в а н н я    музею від імені Паризької Асоціації «One for All Artists» картини французького художника російського походження Бориса Заборова. Наш музей першим в Україні дістав такий подарунок. До цього, в 2011 році Асоціація зробила дарунок  Ермітажу.

 В поточний період музей має серйозні проблеми. Першочергова – продовження ремонту. В минулому році через брак фінансування ремонт не провадився. Вже багато що зроблено: відреставровано фасадну частину будівлі, покрівлю, зміцнено фундамент спеціальними залізобетонними сваями, проведено нову дощову каналізацію, відреставровано 8 залів другого поверху (всього 23 експозиційні зали), відреставровано інтер’єр в просторі парадних мармурових сходів.

Стратегію позитивного розвитку музею я вбачаю в неухильному доведенню до логічного фіналу ремонту музею, точно вибираючи першочергові об’єкти. Наприклад, якщо музей отримає заплановане фінансування на 2013 рік в обсязі 5 млн. гривень, необхідно передусім відремонтувати зали декоративно-ужиткового мистецтва, залу мистецтва Голандії і центральну залу (всього 3 об’єкти), що дасть змогу майже на 60 % відновити західноєвропейську експозицію музею. І, таким чином, музей зможе знову ефективно приваблювати відвідувачів не лише цікавим виставковими проектами та незначною кількістю вибіркових експонатів західноєвропейського мистецтва, як це відбувається зараз, а й досить значним експозиціями східного й західноєвропейського мистецтва, які можна буде вигідно розмістити у відремонтованих приміщеннях.

Крім того, спираючись на певний досвід минулого літа, вважаю доцільним якомога інтенсивніше продовжити роботу з влаштування елітних концертів у подвір’ї музею, водночас залучаючи інвесторів для провадження ремонтних робіт неекспозиційних приміщень власними силами. Попередні домовленості про такі концерти (наприклад, з диригентом Одеського Національного філармонічного Оркестру Ерлом Хоббартом, провідними джазовими музикантами Одеси, музичним колективом «Даха-Браха» тощо) вже є.

Ще одним, як показала практика, ефективним способом привернення уваги громадськості до музею і накопичення коштів на спец.рахунку, є організація привабливих мистецьких і виставкових проектів. З плану такої діяльності на 2013 рік можна для прикладу навести хоча б кілька:

-         запланований на кінець січня дводенний семінар «Хороший кураторський проект» з залученням до співпраці провідних фахівців Одеси (Михайло Рашковецький, Віталій Абрамов, Віра Савченко);

-         виставка фотографії видатних фотомитців Чехії;

-         персональна виставка живопису Народного художника України Анатолія Мельника;

-         виставка живописних творів Народного художника України Івана Марчука;

-         виставка живопису провідних сучасних художників Москви (в рамках Проекту зміцнення творчих контактів одеських і московських митців, підтриманого Міністерством Культури Російської Федерації).

 

Таким чином, маючи вже певний досвід в організації ефективної роботи музею, розуміючи перспективи, налагоджуючи все нові й нові творчі й спонсорські контакти, є певність, що Одеський музей західного і східного мистецтва зуміє гідно подолати труднощі й досягнути в близькому майбутньому істотного розвитку.

З повагою,

Володимир Островський.

Журнал "Музеї України" просить особистого втручання у цю ганебну ситуацію керівників Уряду і Мінкульту!

А ця красива молода жінка, без відповідної освіти, музейного досвіду,власниця  ресторану, на переконання Одеської ОДА, може очолити головний музей Одеси!

Чи не прийшов час здійснити кадрову перестановку в ОДА?




Категорія: Мої статті | Додав: defaultNick0160 (26.04.2013)
Переглядів: 154 | Теги: Директора головного Одеського музею | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: